Компетенція органів місцевого самоврядування в сфері регулювання земельних відносин, поняття та сутність правового регулювання земельних відносин, що здійснюється органами місцевого самоврядування.

Мельник Андрея Гаврилівна

здобувач кафедри конституційного права та порівняльного правознавства Ужгородського

національного університету

            Поняття компетенції  в національному законодавстві України та вітчизняній юридичній літературі застосовується як правило, для характеристики сукупності юридичних, тобто таких, які визначені законом, предметів відання, прав та обов’язків органу публічної влади. В структурі компетенції органу виділяють: предмети відання  - сфери суспільного життя, на які спрямована його регулююча діяльність  та повноваження  - права та обов’язки органу, якими він наділяється стосовно його предметів відання.

            Під терміном «повноваження органів місцевого самоврядування», який детальніше відображений у чинному законодавстві України, законодавець розуміє закріплені нормативно-правовими актами права і обов’язки, які визначають межі самостійного вирішення питань місцевого значення, а також створення умов для надання послуг щодо задоволення потреб населення та здійснення контролю за дотриманням чинного законодавства. Наявність владних повноважень органів місцевого самоврядування,  з одного боку, підтверджується тим, що вони на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством приймають рішення, виконання яких є обов’язковим на території їх юрисдикції.

            Повноваження місцевого самоврядування в сфері регулювання земельних відносин поділяються на ті, що належать представницьким органам та виконавчим органам місцевого самоврядування. І якщо розуміти термін регулювання, як встановлення правил поведінки суб’єкта, то регулювання може здійснювати лише представницький орган муніципальної влади.

            На особливу увагу заслуговує  питання реальної можливості у  представницького органу місцевого самоврядування первинного рівня приймати рішення у сфері регулювання земельних відносин, яке виходить з волі територіальної громади (є власне самоврядним) і є обов’язковим на відповідній території. При дослідженні повноважень місцевого самоврядування у сфері земельних відносин делеговані виконавчим органам рад повноваження не слід брати до уваги, адже по своїй суті вони не належать муніципальній владі.

            Як відомо правове регулювання складає собою механізм, який передбачає три стадії регулювання: загальна дія правових норм, стадія суб’єктивної реалізації цих норм та стадія державного примусу. Правове регулювання земельних відносин здійснюється через прийняття відповідних нормативних актів в даній сфері – Земельного Кодексу України, законів та підзаконних актів. Залежно від галузі права правове регулювання набуває своїх конкретних рис. В нашому випадку об’єктом регулювання виступає такий різновид суспільних відносин як земельні відносини.

            В  земельних відносинах органи місцевого самоврядування володіють подвійним статусом, оскільки одночасно можуть виступати суб’єктом, що регулює земельні відносини і цивільно-правовим учасником цих відносин. Земельним Кодексом України повноваження органів місцевого самоврядування в сфері земельних відносин визначені більш детально, ніж в законі «Про місцеве самоврядування в Україні». Погоджуючись з позицію про те, що муніципальне право України є окремою галуззю права України, потрібно зазначити, що йому притаманні свої методи правового регулювання. Це насамперед імперативний метод, який і передбачає владний вплив на учасників відносин та диспозитивний метод, коли орган місцевого самоврядування виступає рівноправним учасником відносин на рівні з іншими учасниками. Для регулювання земельних відносин визначальним є імперативний метод правового регулювання, або його ще називають методом обов’язкових приписів.

Оскільки орган місцевого самоврядування також здійснює управління землями комунальної власності постає питання співвідношення повноважень правового регулювання та управління в сфері земельних відносин.

            Суб’єктом комунальної власності  на землю відповідно до ст. 142 Конституції України є територіальна громада. В даній статті спостерігається вплив природничої теорії місцевого самоврядування. Крім цього, статтею 80 Земельного Кодексу України визначено, що територіальні громади реалізують  право комунальної власності на землю безпосередньо або через  органи  місцевого  самоврядування. Механізм реалізації права власності на землю безпосередньо територіальною громадою в  законодавстві на даний час відсутній. Тому, аналізуючи вищезгадані положення Земельного Кодексу України, слід вважати, що органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження власника землі, а також здійснюють управління землями комунальної власності в інтересах всіх членів територіальної громади. Але власником земель комунальної власності на конкретній території є частина народу України – конкретна територіальна громада.

            На даний час  про здійснення територіальною громадою управління у сфері комунальної власності на землю в чинному законодавстві взагалі не йдеться. Управління здійснюють виключно органи місцевого самоврядування.    Таким чином  управління в сфері земельних відносин, яке здійснюють органи місцевого самоврядування можна визначити як організаційно-правову  діяльність даних органів із забезпечення раціональної та ефективної експлуатації земель усіма суб’єктами земельних відносин на відповідній території. Управлінням можна назвати  повноваження виконавчих органів місцевих рад у сфері регулювання земельних відносин.

            В свою чергу правове регулювання в сфері земельних відносин, яке здійснюють органи  місцевого самоврядування – це діяльність  з прийняття рішення, які є обов’язковими для всіх суб’єктів, які знаходяться на території відповідної територіальної громади,  а також інших індивідуальних актів, які врегульовують конкретні земельні відносини. Як видно з визначення, регулювання розглядається як діяльність представницького  органу з прийняття обов’язкових до виконання рішень, а саме виконання як управління.

            Висновки. Сфера земельних відносин є особливим предметом відання органів місцевого самоврядування. Самоврядне правове регулювання земельних відносин повинно здійснюватися  через прийняття рішень представницьким органом місцевого самоврядування первинного рівня в ході реалізації власних (самоврядних) повноважень, яке встановлює загальне правило поведінки для суб’єктів земельних відносин місцевого значення. Науковцями є більш дослідженою тема державно-правового регулювання земельних відносин. Проте територіальна громада через створені нею органи місцевого самоврядування в межах, визначених законодавством може встановлювати власні норми (правила поведінки) для суб’єктів земельних відносин через прийняття рішень нормативного характеру. Необхідно розмежовувати управлінські повноваження від повноважень щодо правового регулювання.  Поки що діяльність органів місцевого самоврядування в більшій мірі характеризується управлінськими повноваженнями в сфері земельних відносин.