УЗАГАЛЬНЕННЯ судової практики розгляду цивільних справ, віднесених до категорії малозначних

На виконання завдань Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та Одеського апеляційного суду проведено узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, віднесених до категорії малозначних.

Теоретична частина.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-УІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністратив­ного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - За­кон № 2147-УІІІ).

Однією із новел ЦПК є запровадження інститутів малознач­них справ та спрощеного провадження.

Актуальність інституту малозначних справ полягає у можливості розгляду зазначених справ у порядку спро­щеного позовного провадження.

У цивільному процесуальному законодавстві України відсут­нє загальне визначення поняття «малозначна справа».

В ч. 6 ст. 19 ЦПК України встановлено, які справи є малозначними для цілей цього Кодексу:

1)  справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів про­ житкового мінімуму для працездатних осіб;

2)  справи незначної складності, визнані судом малозначни­ми, крім справ, які підлягають розгляду лише за прави­ лами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, до першої категорії малозначних справ відносяться справи за позовами майнового характеру (майнові спори), ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для пра­ цездатних осіб.

Слід враховувати, що зазначення ціни позову є однієї із вимог до позовної заяви (п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України), недо­тримання якої має своїм наслідком застосування положень ч.1 ст. 185 цього Кодексу. Неухильне додержання цих вимог позива­чем сприяє суду при вирішенні питання про віднесення справи до категорії малозначних.

Вирішуючи питання про віднесення справи за цим критерієм до категорії малозначних, суд повинен в першу чергу керуватися положеннями ст. 176 ЦПК України, а також раціонально викорис­товувати можливості ч. 2 цієї статті Кодексу.

Застосування цих положень судом здійснюється у сукупності з положеннями ч. 9 ст. 19 ЦПК України, за приписами якої для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Для віднесення за цим критерієм справи до категорії мало­значних суду під час вирішення питання про відкриття про­ вадження у справі необхідно перевірити лише ціну позову, а та­кож відсутність цієї справи за категорією в переліку, визначеному в ч. 4 ст. 274 ЦПК, який виключає можливість розгляду певних категорій справ, в т.ч. і малозначних, в порядку спрощеного позо­вного провадження. Порушення цих приписів, а саме щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, є підставою для скасування ухвалених судових рішень в апеля­ційному з ухваленням нового рішення (п. 7 ч. З ст. 376 ЦПК) та касаційному (п. 7 ч. 1 ст. 411 ЦПК) порядку.

Натомість розгляд малозначної справи за правилами загального позовного провадження не є підставою для скасування судових рішень, а є пору­ шенням судом норм процесуального права, які не є обов’язковою підставою для скасування судового рішення (з урахуванням ви­нятків, передбачених в ч. 2 ст. 376 ЦПК), і який лише може свід­чити про порушення судом принципу «процесуальної економії», який є притаманним для даної категорії справ у відповідності до положень ч. 4 ст. 19 та ст. 275 ЦПК.

Якщо справа є малозначною відповідно до п.1 ч.6 ст.19 ЦПК, доцільно обмежитись посиланням на це в ухвалі про відкриття провадження із зазначенням категорії справи та ціни позову, а також вказівкою про розгляд справи в порядку спрощеного по­зовного провадження (ч. 4 ст. 19, ч. 2 ст. 187, п. 1 ч. 1 ст. 274, ч. 1 ст. 277 ЦПК ).

Звертаємо увагу, що Касаційний ци­вільний суд у складі Верховного суду у своїй ухвалі від 14 березня 2018 року по справі №127/22669/17 ви­словив позицію, що враховуючи положення ст.19 ЦПК в структурі законодавчого акту, які розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити спра­ву до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правил п.1 ч.6 ст.19 ЦПК справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред’явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії.

Таким чином, загальні положення ЦПК, що містяться в ст.19 ЦПК України, необхідно застосовувати судам неза­лежно від стадії розгляду справи, якщо інше не передбачено відповідними статтями Кодексу, котрі регулюють особливості розгляду справи на певній стадії. Тобто, визнати справу мало­значною та/або визнати віднесення справи до категорії мало­значної помилковим може не тільки суд апеляційної та/або касаційної інстанції, але й суд першої інстанції.

Що стосується розгляду малозначних справ незначної склад­ності з ціною позову, що не перевищує п’ятсот розмірів прожитко­ вого мінімуму для працездатних осіб, то поняття «складність справи», «справа незначної складності» повинна використовуватись при віднесенні такої справи до категорії малозначних, на підставі п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, а також при вирішенні питання про можливість роз­гляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, на підставі положень ч. 2 ст. 274 та ч. 2 ст. 277 ЦПК України.

Вирішуючи питання про складність справи, як передумову для можливості віднесення її до категорії малозначних, судді повинні враховувати також практику ЄСПЛ, зокрема, справи «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05 лютого 2004 року та інші.

За усталеною практикою цього суду, кожна справа має пра­ вову та фактичну складність, при оцінці якої враховується, зо­ крема, наявність обставин, що утруднюють розгляд справи; кіль­ кість співпозивачів, співвідповідачів та інших учасників процесу; необхідність проведення експертиз та їх складність; необхідність допиту значної кількості свідків; участь у справі іноземного еле­ мента та необхідність з’ясування і застосування норм іноземного права тощо.

Частково ці обставини враховуються судом при вирішенні пи­ тання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження, що передбачено, зокрема, п.п. 4, 5, 6 ч. З ст. 274 ЦПК.

Проте це не свідчить, що при вирішенні питання про визна­ ння судом малознаною справи незначної складності на підставі п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК, суд повинен враховувати обставини, передбачені в ч. З ст. 274 ЦПК, оскільки дані положення застосовуються судом на підставі ч. 2 ст. 277 та ч. 2 ст. 274 ЦПК , і вони є диспозитивні, а за приписами п. 1 ч. 1 ст. 274 та ч. 7 ст. 277 цього Кодексу, які є імперативними, усі малозначні справи, зокрема, які є такими на підставі п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК, розглядаються тільки в порядку спро­ щеного провадження.

Малозначні справи розгляда­ються за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з п.4 ч.2 ст.187 ЦПК України в ухвалі про відкриття провадження у справі зазначається за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.

Відповідно до ч.3 ст.274 ЦПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1. ціну позову;
2. значення справи для сторін;
3. обраний позивачем спосіб захисту;
4. категорію та складність справи;
5. обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потріб­но у справі призначити експертизу, викликати свідків то­що;
6. кількість сторін та інших учасників справи;
7. чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;
8. думка сторін щодо необхідності розгляду справи за прави­лами спрощеного позовного провадження.

Також необхідно зазначити, що законодавець визначив пере­лік справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного по­зовного провадження: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необгрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову пере­вищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездат­ них осіб; 6) інші вимоги, об’єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини (ч.4 ст. 274 ЦПК).

Згідно ч. 5, 6 ст. 279 ЦПК суд розглядає справу в порядку спро­щеного позовного провадження без повідомлення сторін за наяв­ними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за од­ночасного існування таких умов:

• предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
• характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встанов­ лення обставин справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК при розгляді справи у поряд­ку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові по­ яснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

З врахуванням наведеного слід дійти висновку, що запровадження нового інституту малозначних справ надає можливість швидкого вирішення малозначних конфліктів та дотриманням судом розумних строків розгляду справ.

Статистичні дані:

• за період з 21.07.2018 року по 31.12.2018 року

• за період з 15.12.2017 року по 31.12.2018 року

Щодо питань, порушених у листі Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 20.07.2018 року вих. № 1921/0/208-18

1. Найбільш типовими з малозначних справ, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є:
2. справи про стягнення заборгованості за картковим кредитом;
3. стягнення заборгованості за наданими комунальними послугами;
4. відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП;
5. стягнення аліментів;
6. поділ майна подружжя.

Як правило по цій категорії справ відповідачі відзив на позовну заяву не надавали, від сторін клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін не надходило, у зв’язку з чим справи розглянуто без виклику сторін.

2. Суд визнавав малозначними справи незначної складності з ціною позову, що не перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, виходячи з попередньої оцінки вагомості вказаної справи для сторін, обсягу процесуальних дій, які потрібно вчинити для розгляду справи (вірогідність призначення судової експертизи, достатність доказів для судового розгляду, заінтересованість сторін в участі у судовому засіданні) з врахуванням характеру спірних правовідносин. Як малозначні розглядались справи, відносини у яких подібні із малозначними (аліменти, кредитні відносини, іпотека, комунальні платежі, тощо), що відрізняються від останніх тільки розміром позовних вимог (тобто ціна позову більша 100 прожиткових мінімумів).

Найбільш типовими справами цієї категорії є:

1. про стягнення кредитної заборгованості;
2. про стягнення заборгованості за договором позики;
3. про визнання права власності.

3. Справи незначної складності, у яких неможливо встановити ціну позову (немайнові спори), суд відносив до малозначних виходячи з характеру спірних правовідносин та попередньої оцінки обсягу процесуальних дій, які потрібно вчинити для розгляду справи (вірогідність призначення судової експертизи, достатність доказів для судового розгляду, заінтересованість сторін в участі у судовому засіданні).

Так, як малозначні здебільшого розглядались справи про житлові правовідносини, визнання цивільних договорів недійсними, вимоги про захист прав споживачів, зобов’язання вчинити певні дії, тощо.

4. Жодна з розглянутих судом малозначних справ, не визнавалась такою, що становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасників справи.

5. Малозначні справи, вирішення яких має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, судом не розглядались.

6. Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на статистичні дані при розгляді малозначних справ у переважній більшості випадків строк судового розгляду не порушувався. В окремих випадках суд не міг розглянути справу, оскільки у встановлений ст. 275 ЦПК України строк не отримав повідомлення про отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі і позовну заяву з додатками.

7. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 квітня 2018 року (головуючий суддя Гандзій Д.М.) по справі №500/7295/17 за позовом Петровського Г.В. до Петровської О.М., третя особа – служба у справах дітей Овідіопольської РДА, про зменшення розміру аліментів, яка розглядалась в порядку спрощеного провадження, було задоволено заяву відповідача про проведення врегулювання спору за участю судді та зупинено провадження у справі на строк 30 днів з дня постановлення цієї ухвали.

Інші випадки зупинення провадження у малозначних справах відсутні.

Проблемне питання:

Під час вирішення питання про відкриття про­вадження у справі не виникає спірних питань щодо віднесення певних справ, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, до категорії мало­значних. При цьому суд реалізує свої імперативні повноваження, встановлені п.1 ч.6 ст.19 ЦПК.

Пункт 2 ч.6 ст.19 ЦПК України передбачає дискреційні повноваження суду щодо визнання малозначними тих цивільних справ незначної складності, ціна позову яких складає від ста до п’ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та які не підлягають обов’язковому розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

На стадії відкриття провадження у цих справах складно правильно оцінити складність справи, вагомість вказаної справи для сторін та повний обсяг процесуальних дій, що треба вчинити для належного розгляду справи.

Але судовий розгляд має відбуватися в певній процесуальній формі, яка, крім іншого, є гарантією правильності вирішення спору та дотримання прав осіб, що беруть участь у справі. У будь-якому разі результат вирішення судом питання щодо правил позовного провадження (загального чи спрощеного), за якими буде розглядатися справа, має бути відкритим для осіб, що беруть участь у справі.

Питання, пов'язані з рухом справи в суді, мають вирішуватися судом шляхом постановлення ухвал, а за формою прийняття і фіксації ухвали можуть постановлятися у вигляді окремого документа або без оформлення окремого документа.

З врахуванням наведеного вважаємо, що зазначене проблемне питання потребує вирішення шляхом законодавчого врегулювання можливості встановлення спрощеного порядку розгляду справи на всіх стадіях судового розгляду та визначення в якій саме процесуальній формі має бути ухвалено судове рішення щодо віднесення справи до малозначних.

Cуддя спікер