Голосові повідомлення в месенжерах визнають електронними доказами

Ідентифікувати автора електронного доказу можливо тільки за електронним підписом, уважають судді. Однак іноді для прийняття рішення достатньо й роздруківок із соціальних мереж.

Своєчасна категорія

Сьогодні дедалі частіше можна почути про необхідність упровадження процесів диджиталізації в Україні. Це стосується всіх життєво важливих сфер нашої держави, у тому числі судової системи. Судова реформа, що стартувала у 2017 році, якраз і привнесла важливі нововведення, які відповідають викликам сучасного судочинства.

Однією з таких новел нашого законодавства стала нова категорія доказів — електронні. З огляду на той факт, що бізнес усе активніше переходить до електронного документообігу, ведучи облік своєї діяльності на комп’ютерах, поява електронних доказів виявилася своєчасною.

Нагадаємо, що в грудні 2017 року були внесені зміни до Цивільного процесуального, Господарського процесуального кодексів, та Кодексу адміністративного судочинства. Саме із цього часу в нашому законодавстві вперше з’явилося поняття «електронні докази». У ЦПК, ГПК та КАС ідентично визначено: електронними доказами є інформація в цифровій формі, що містить дані про обставини справи: електронні документи, веб-сайти, текстові, мультимедійні й голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі.

Невизначені вимоги

Щоб зрозуміти суть поняття «інформація в цифровій формі», слід звернутися до ст.1 закону «Про авторське право і суміжні права», де сказано, що це можуть бути аудіовізуальні чи музичні твори, комп’ютерні програми, фонограми, відеограми тощо. Іншими словами, електронний доказ — це будь-яка інформація в електронній чи цифровій формі. Наприклад, публікації в соціальних мережах або ж голосові повідомлення в месенджерах і т.д.

Проте для визнання електронного документа доказом, він має відповідати передбаченим у законі вимогам. Зокрема, ст.6 закону «Про електронні документи та електронний документообіг» говорить, що автора електронного документа слід ідентифікувати за допомогою електронного підпису. Накладенням електронного підпису завершується створення електронного документа. А в ст.8 цього закону зазначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

У ч.2 ст.99 КАС наголошено, що електронні докази подаються в оригіналі або електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом. Наприклад, Велика палата Верховного Суду у справі №9901/43/19 винесла ухвалу, що відсутність ЕЦП в електронному документі виключає підстави вважати його оригінальним, а отже, належним доказом у справі. Такої ж правової позиції суд дійшов і у справі №226/1204/18. Отже, і копія, і оригінал електронного документа в обов’язковому порядку мають бути засвідченні ЕЦП.

Також судова практика налічує непоодинокі випадки, коли одна сторона як на докази посилаються на інформацію із соціальних мереж. У більшості випадків суди долучають такі докази до справи.

Цікавою є справа, яку розглядав Апеляційний суд м.Києва, про стягнення аліментів. Відповідач бідкався, що його скрутне матеріальне становище не дає можливості їх сплачувати. На спростування доводів відповідача позивачка надала суду роздруківку з персональної сторінки відповідача в соцмережі, з неї вбачається, що він багато подорожує. Суд прийняв до уваги такі докази та ухвалив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Таким чином, слід розуміти, що електронні докази подаються до суду в оригіналі, електронній чи паперовій копії. Натомість при поданні електронних документів (фото, відеозаписів, тексту тощо) в оригіналі відповідно до ст.7 закону «Про електронні документи та електронний документообіг» суд може вимагати наявності ЕЦП.

Попереду законотворця очікує важка робота. Потрібно якнайшвидше врегулювати порядок оформлення, подання та дослідження електронних доказів. Процедура їх подання потребує спрощення та уніфікації. У сукупності такі заходи дозволять уникати непорозумінь у судовій практиці та чітко слідувати букві закону.