Судом ухвалено вирок у гучній справі некрофілів

Колегія суддів Овідіопольського районного суду Одеської області розглянула кримінальне провадження щодо вчинення злочинів, передбачених пунктом 12 частини другої статті 115 (умисне вбивство), частиною третьою статті 297 (наруга над могилою) Кримінального кодексу України, та визнала обвинуваченого Г. винним у вчиненні вказаних злочинів, призначивши  йому покарання у вигляді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі, обвинуваченого З. виправдала за пунктом 12 частини другої статті 115 КК України, визнала його винним за частиною третьою статті 297 КК України, призначивши йому покарання у вигляді 6 (шести) років і 2 (двох) місяців позбавлення волі.

Також колегія суддів постановила строк відбування покарання Г. та З. рахувати із 7 липня 2016 року, зарахувати термін їхнього попереднього ув’язнення відповідно до частини п’ятої статті 72 (правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення) КК України у зв’язку з повним відбуттям З. покарання у вигляді 6 років і 2 місяців позбавлення волі (попереднє ув’язнення три роки один місяць і два дні на день ухвалення вироку), звільнити його з-під варти у залі суду. Мірою запобіжного заходу стосовно Г. залишити тримання під вартою.

Стягнути із Г. та З. на користь держави процесуальні витрати в сумі 3632 грн 10 коп. із кожного.

 Довідково: 30 червня 2016 року Г. та З. вживали спиртні напої, після чого зателефонували своїй знайомій К. та запропонували їй спільно відвідати громадський пляж на узбережжі Чорного моря із вживанням алкогольних напоїв, на що остання погодилась.

З., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, запропонував Г., який також  перебував у стані алкогольного сп’яніння, позбавити життя К., на що Г. погодився. Реалізуючи злочинний намір, спрямований на позбавлення життя К., Г. вступив із нею у сварку, а З. у цей час перебував поруч і спостерігав за обстановкою, щоб їх ніхто не помітив. Під час сварки, діючи умисно з метою протиправного позбавлення життя К. та за попередньою домовленістю із З.,  Г., застосовуючи фізичне насильство, напав на потерпілу та наніс їй численні удари руками в голову, від яких К. впала на пісок. У подальшому Г., скориставшись безпорадним станом потерпілої внаслідок застосованого фізичного насильства, накинувся на К. та почав здавлювати її шию руками, бажаючи настання смерті останньої. У той час З. перебував поруч із ними і спостерігав за обстановкою, достовірно знаючи, що Г. позбавляє К. життя. Переконавшись у настанні смерті потерпілої, Г. спільно із З. з метою приховування слідів злочину зняли одяг із тіла  К., який разом з її сумкою сховали в піску на пляжі в різних місцях, а тіло потерпілої сховали неподалік у кущах.

В подальшому Г. розповів своєму знайомому про вчинене вбивство, після чого  З. вирішив повернутись на місце, де було сховане тіло, поблизу кручі біля дерев’яної драбини, та переховати його з метою попередження свого викриття.

Продовжуючи свої злочинні дії, Г. та З., діючи за попередньою змовою, після вбивства К. вирішили вступити із тілом у статевий зв’язок. Реалізуючи злочинний намір, спрямований на вступ у статевий зв’язок із тілом К. з метою задоволення статевої пристрасті, Г. та З. в період з 30.06.2016 по 04.07.2016 прибували до місця переховування  тіла, а саме на пляж узбережжя Чорного моря, та по черзі вступали у статевий зв’язок із тілом природнім способом, після чого знову його закопували, таким чином здійснюючи наругу над тілом. З метою приховання слідів вступу у статевий зв’язок з тілом завчасно приготовленим для цього кухонним ножем понівечили тіло та змили сліди у воді.

 Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи ні Г., ні З. на час скоєння злочинів, на будь-які хронічні психічні розлади (хвороби), уроджені розумові відсталості або придбане недоумство (дементацію) не страждали, у стані  тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не перебували.

Суд вважає, що стороною обвинувачення не доведена вина З. у вбивстві К., оскільки, окрім слідчого експеримента із Г., докази, які б підтверджували його вину, відсутні, також не встановлено, що між Г. та З. була змова та Г. розповів З. про свій намір вбити К. Тому суд вирішив виправдати З. за пунктом 12 частини другої статті 115 КК України.

Факт вступу у статевий зв'язок з тілом ні Г., ні З., не заперечували, тому їхня вина у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 297 КК України, повністю доведена.

Покази свідків узгоджуються між собою та іншими доказами у справі, а також з показами З. на слідчому експерименті, тому суд дійшов висновку, що в діях Г. є склад злочину, передбаченого статтею 115 КК України, а отже, його дії слід перекваліфікувати з частини другої статті 115 КК України на частину першу  статті 115 КК України, та він повинен нести відповідальність за вчинення цього  злочину.

Позиція Г. щодо ненадання показів у суді та вказування у слідчому експерименті на З. як на вбивцю К. свідчить про бажання ухилитися від відповідальності за скоєний тяжкий злочин – вбивство та перекласти провину на іншого.

Обставиною, яка обтяжує вину підсудного Г., є скоєння злочину у стані алкогольного сп’яніння. Обставин, які б пом’якшували вину підсудного Г., немає.

Обставиною, яка обтяжує вину підсудного З., є скоєння злочину у стані алкогольного сп’яніння. Обставиною, яка пом’якшує вину підсудного З., є визнання провини.

 Головуючий суддя – Кочко В.К., судді – Бочаров А.І., Гандзій Д.М.

Пошук процесуальних рішень у цій справі можна здійснити в Єдиному державному реєстрі судових рішень за № 509/4415/16-к.

Прес-служба Овідіопольського районного суду Одеської області